науково-методичний центр

Директорські лайфхаки: як старші вчителі навчаються у молодших, співпраця з батьками та лавка примирення

Керівництво навчальним закладом директор вінницької 20-ої школи порівнює з приготуванням борщу. Мовляв, кожна господиня варить його за одним рецептом, але додає унікальні інгредієнти, які роблять смак неповторним.

Так, жартує, що особливість його школи в тому, що батьківські збори часом відбуваються в магазині або на пошті – себто щоразу, коли батьки перетинаються з директором або вчителями. А це буває часто, оскільки третина працівників та більшість учнів – жителі мікрорайону.

Шоста розповідь про поради директорів, як впоратися з тією чи іншою проблемною ситуацією, – від Олега Слушного, директора вінницької школи №20.

Згодом історії 15-ти директорів зі всієї України про найпоширеніші проблеми в школах та їх вирішення складуть посібник, який буде безкоштовно розповсюджуватися серед керівників закладів середньої освіти.

ПРО ШКОЛУ

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №20 Вінницької міської ради

Рівень освіти: І-ІІІ ступені

Кількість учнів: 1512

Стаж роботи директором: з 2019 року

Є автономна бухгалтерія: ні

ПРО НАЙБІЛЬШІ ПРОБЛЕМИ

Коли мене призначили на посаду директора, місцеві журналісти запитали, ким я буду – агентом змін чи господарником. І я впевнено відповів, що агентом змін. Але насправді бути хорошим господарником – важливіше.

От, мені здавалося, що в серпні, перед початком навчального року, директор працює найважче. Але тепер розумію, що не можна визначити найскладніший період. Кожен місяць тягне за собою прогнозування і планування. І це – найбільший виклик. Бо треба передбачити все і правильно скласти бюджет на наступний рік, перебуваючи в цьому році.

А ще, будучи заступником директора, я не цікавився, скільки треба коштів, щоби реалізувати якусь ідею, а просто приходив з нею на педраду. Дякуючи моєму тодішньому керівникові, мене ці проблеми обходили. А виявляється, фінансування – це ще один виклик.

Попри те, що нам завжди допомагають міська влада (оновили дах, термомодернізували будівлю, встановили індивідуальний тепловий пункт, реконструювали стадіон, поставили систему очистки води й питні фонтани) і батьки, з’являються непередбачувані обставини. Отже, кошти треба постійно! Завжди з’являється ще щось, і ще щось, і ще щось.

ЛАЙФХАК №1. ЯК ПРАЦЮВАТИ З НЕВМОТИВОВАНІСТЮ ВЧИТЕЛІВ

Будучи заступником, я відвідував тренінг, на якому спікер розповідав, що в колективі завжди є 15–20% неактивних людей, які просто виконують свою роботу. Тоді в мене виникло обурення. Однак тепер я розумію, про що йшлося.

У нас в колективі є вмотивовані й маловмотивовані вчителі, невмотивованих немає. Себто є ті, для яких вчителювання – це покликання, а є ті, для яких це – професія. Але останні також гарно виконують свою роботу, просто не мають достатньо ентузіазму, щоби бути креативними. Із мотивацією ми працюємо так:

  • Дотримуємося корпоративної культури в колективі. Зокрема, святкуємо всі свята разом. А до кожного Дня народження наша вчителька англійської пише вірш, присвячений колезі. Це мотивує ставати кращими – коли твоя колега помічає якісь особливі або цікаві якості, які вирізняють з-поміж інших вчителів.
  • І техпрацівники, і вчителі – колеги. Ми ніколи не розділяємо людей і завжди намагаємося бути поруч одне з одним: і в біді, і в радості. Це мотивує, бо люди люблять свою роботу, їм тут комфортно.
  • Коли є можливість, ми преміюємо й нагороджуємо працівників, які доводять, що можна досягати більшого. Кошти надають меценати, випускники та представники соціально-активного бізнесу, які мають бажання допомогти школі. Вчителів нагороджують на окремому святі до закінчення навчального року перед 600 глядачами. І я впевнений, що кожен хоче опинитися на цій сцені.
  • Замість того, щоби відряджати на виставки чи презентації одну людину, я доручаю завдання якомусь із методоб’єднань. Тоді хтось готує доповідь, хтось – проєкт, а хтось розробляє уроки. Вони б, може, і не брали участь у таких заходах, але розуміють, що підведуть колег, що це виклик для всього методичного об’єднання, треба долучитися й бути активними. І коли вони отримують перше місце, тішаться, що представляють школу. Отже, змінюються.
  • Працюємо з учителями старої закалки. Їх було складно переконати, що комп’ютер – це їхній друг, або що перед уроком не треба складати телефони учнів в коробку. Старші люди не завжди хочуть ходити на уроки до молодших колег, бо думають: “А що нового я там побачу?”.

Натомість, адміністрація влаштовує взаємовідвідування і створює для цього розклад. Наприклад, ми знаємо, що на цій кафедрі є молодий вчитель, який тільки другий рік працює, а вже виграв міський конкурс і написав електронний посібник. Тоді ми відправляємо до нього на урок старшого вчителя.

Спочатку в учителів старої закалки виникає внутрішній спротив. Але коли вони виходять з уроку, то аналізують: “На моїх уроках Іваненко не вилазив з телефона. А цей учитель дозволив йому сканувати QR-код з географічної карти, щоби більше дізнатися про місцину. І він проситься до дошки. Я так зможу?”.

ЛАЙФХАК №2. ЯК СТАТИ БЛИЖЧИМ ДО БАТЬКІВ І ДІТЕЙ

Я запровадив традицію чаювання з директором – запрошую старостат (представники 6–11 класів) і президентську раду, аби обговорити деталі, наприклад, якогось свята чи заходу. І за чаєм ми спілкуємось, як будемо проводити його, що треба підготувати. А після події збираємося, аби обговорити, що вдалося, а що – ні, і зробити висновки. Це вчить дітей відповідальності, структурованості, вміння робити висновки і зближує нас.

Чаювання з директором

З батьками ми працюємо так: перед тим, як їхні діти йтимуть до нашого освітнього закладу, я проводжу їм неформальну екскурсію школою. Наприклад, показую, що ми сортуємо сміття, що цього року нам вдалося зробити, а що плануємо. А батьки розуміють, як функціонує навчальний заклад і де навчатиметься їхня дитина.

Також залучаємо батьків до того, щоби вони розповідали про свої професії в школі. Я дізнаюсь про них, коли ми проводимо традиційний день самоврядування в закладі. Тоді уроки в початковій школі проводять батьки.

Навіть вітатися й усміхатися одне одному в коридорі – це встановлювати партнерські стосунки. Тому директори не можуть про це забувати.

Двері до мого кабінету відчинені завжди. Але щоби пришвидшити комунікацію з батьками, я створив чат у Telegram та Viber, де є всі охочі батьки школи. Це – для того, щоби директор був ближчим, оперативно реагував на звернення. У чатах ми спілкуємося у форматі “запитання-відповідь”. Батькам подобається, що не треба проходити процедуру бюрократії, а вони отримують відповідь одразу.

Також часто створюємо голосування перед загальношкільними батьківськими зборами, щоби на зустрічі не витрачати час на опитування.

ЛАЙФХАК №3. ЯК ВИРІШУВАТИ КОНФЛІКТИ

За 10 місяців моєї роботи в скаргах не йшлося про порушення прав однієї людини іншою. Запорука нашого успіху – це профілактична робота.

Коли я був заступником директора з НВР і відповідав за питання з охорони праці, зрозумів, що найчастіше конфлікти між учнями пов’язані з легкими тілесними ушкодженням. Хтось когось штовхнув чи кинув щось. Тому ми почали про це говорити.

По-перше, висвітлюємо тему в шкільній газеті та на сайті, розробили блог “Абетка безпеки”. По-друге, обговорюємо з класом або школою кожен випадок, аналізуємо, що потенційно могло статися з людиною і що робити, щоби цього не було. І якщо раніше я раз на пів року звітував, скільки працівників або учнів травмувалися, де це сталося і які наслідки, то тут виявилося, що чим більше про це говориш, тим менше випадків.

Також ми переконані, що про будь-яку фокусну тему повинен говорити експерт. Якщо медик буде розповідати про хворобу, це буде якісніше, ніж про це говоритиме вчитель математики. Тож якщо в школі щось стається, ми одразу запрошуємо фахівця, аби той розповів про наслідки й небезпеку.

Також до практичних тренінгів залучаємо шкільну службу розв’язання конфліктів “Порозуміння”. А ще – шкільних омбудсменів. Це учні, які працюють під егідою шкільного психолога й щорічно проходять навчання на базі навчальних закладів Вінниці. Це – сертифіковані тренери, і вони впливають на інших дітей найбільше.

Наприклад, коли наводять реальні нещодавні приклади ситуацій: “Коли мене хтось вдарив, я не відповів йому тим самим. Бо це ще більше розізлило б людину…”. Вони розповідають особисті історії, не моделюють і не вигадують. Натомість, дорослі, найімовірніше, розповідали б спроєктовані ситуації. А ще тут діє правило “рівний рівному”. Діти більше дослухаються до дітей.

Також шкільні омбудсмени дізнаються в старост, які є проблеми в класах, проводять профілактичні бесіди, ініціюють розмови з психологами для класу. До них можуть звернутися учні, якщо їхні права порушують або якщо були свідком знущань над іншими. Тоді омбудсмени радяться з іншими омбудсменами, директором і психологами.

Але якщо все-таки стається конфлікт і до мене приходять батьки, маю правило: ніколи не ухвалювати рішень, не почувши іншу сторону. Тому збираю всіх учасників конфлікту, з’ясовую обставини, залучаю психолога.

Також я прошу класних керівників, щоби під час наступної спільної події вони намагалися повернути в дружнє коло батьків однокласників, які посварилися. Бо діти набагато швидше миряться, ніж батьки.

ЛАЙФХАК №4. ЯК ЗАСТОСОВУВАТИ ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕХНІКИ ДЛЯ ДОПОМОГИ УЧНЯМ

У школі є скринька довіри, куди можна написати листа психологу або адміністрації. А ще є лавка примирення. Коли в нас виникає конфлікт, то омбудсмени, класні керівники або психолог пропонують учасникам конфлікту сісти на цю лавку. Мовляв, це чарівна лавка, і коли ви на неї сідаєте – стаєте найкращими друзями. Звісно, ми не розповідаємо це 11-класникам. Але часом старшокласники сідають туди самі, аби примиритися.

Лавка примирення

Біля лавочки є два світлових столи, де можна створювати пісочну анімацію. Наші психологи фарбують манку в різні кольори, а діти створюють кольорові картини. Так відбувається емоційна саморегуляція.

Піскова терапія

А ще наші класні керівники використовують арттехніки. Так, діти зображають те, що не можуть сказати. Один із таких проєктів – “Герб моєї родини”. Дитині пропонують намалювати власний герб, символічно зображаючи батьків, дідусів, бабусь і себе. За таким малюнком можна зрозуміти, які стосунки в родині. Діти не мають підписувати малюнки – цього вимагає методика. Вчителі мають запам’ятати, хто що малює.

Герби сім’ї

Наприклад, буває так, що дитина не бачить себе на малюнку або зображує себе за межами гербу. Психологи трактують, що ця дитина не має права голосу в родині. Або навпаки – дитина асоціює себе з сонечком і малює його найбільшим. Тоді вона вважає себе авторитетом у сім’ї. Якщо проблема серйозна, з учнями працюють батьки і психологи.

ЛАЙФХАК №5. ЯК ЗАЛУЧИТИ ВСІХ ДО МОДЕРНІЗАЦІЇ ШКОЛИ

Часто вчителі кажуть щось на кшталт: “Якби мені дали 3D-принтер, я був би найкращим вчителем трудового навчання”. Я оце “якби” перетворюю на “ви хочете застосовувати це – пишіть проєкт, а ті, хто мають досвід написання, допоможуть вам”. Тоді ми подаємо ці проєкти на різні конкурси – і часто виграємо.

Так ми вирішуємо одразу кілька проблем: модернізації школи й мотивації. Адже коли вчителька бачить, що інша, маючи такі самі зарплату і навантаження, працює в кабінеті, для якого виграла ноутбук та інтерактивну дошку, то перша вчителька теж так хоче.

Водночас, я як управлінець маю давати приклад. Я не став директором, щоби сказати всім: “А тепер ви це маєте робити”. Я також пишу проєкти. Наприклад, ми власноруч організували в школі STEM-центр. Команда вигравала обладнання на різних програмах, і ми склали його докупи. Там є цифрові мікроскопи, цифрова метеостанція, набори для освітньої робототехніки.

Гурток робототехніки

До слова, кожного робота ми вигравали окремо. А коли виграли першого, відкрили гурток робототехніки. Після цього батьки зацікавилися й допомогли написати другий проєкт. Так виграли ще кількох.

Знаєте, чому батьки допомогли написати проєкт? Тому що я зібрав їх, чітко обґрунтував ідею й те, що вони та діти з цього отримають.

Так само сталося з креативним простором музичного кабінету. Діти прийшли до мене й розповіли, що хочуть у школі студію звукозапису з сучасними інструментами. Звісно, я сказав їм писати проєкт для міського конкурсу, аби виграти обладнання.

Креативний простір

Тим часом зібрав батьків і пояснив, що з таким простором легше організувати школу повного дня. Наш мікрорайон віддалений, і щоби поїхати в музичну школу, дітям треба витратити час і гроші на проїзд та їжу. А так дитина зможе поїсти в їдальні після 6-ти уроків і піднятися до музичної студії.

Батьки загорілися і знайшли дизайнерку приміщення. Вона створила такий проєкт, що темний клас на 56 квадратів, який не змінювався 38 років, перетворився на креативний простір. А діти тим часом виграли 300 000 гривень на обладнання студії.

Так, проблему “інертності” можна вирішити, якщо показувати приклад, вчасно говорити й детально пояснювати ідею всім учасникам освітнього процесу. Ми ж бо ніколи не йдемо до батьків з готовими рішеннями, а узгоджуємо все з ними.

Читайте попередні тексти із серії:

  1. Директорські лайфхаки: контракти з дітьми про хорошу поведінку та алгоритм вирішення конфліктів у школі
  2. Директорські лайфхаки: як оновити колектив, випрацювати спільні правила для школи й покращити простір
  3. Зібрати актив школи і вчити дітей не конфліктувати. Як львівська директорка розв’язує проблеми
  4. Директорські лайфхаки: співпраця з підприємцями й сортування сміття
  5. Директорські лайфхаки: де брати гроші на зміни і що робити, якщо з вчителем не по дорозі

Марія Марковська, “Нова українська школа”

Титульне фото: директор школи Олег Слушний (ліворуч)

Усі фото надав директор

Публікація підготовлена за підтримки Представництва “Фонду Фрідріха Науманна за Свободу” в Україні. Фонд Фрідріха Науманна за Свободу – фонд ліберальної політики, що сприяє зміцненню свободи та гідності людини в усіх сферах суспільства. Детальніше за посиланням.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *