науково-методичний центр

Пам’ятка для учнів щодо підготовки іспитів 

Організуйте час правильно!

Іспити вимагають великого напруження сил, яс­ної думки, кмітливості. Нерідко в цей час деякі діти втрачають апетит, худнуть, погано сплять. І від того, наскільки правильно буде організо­вано режим занять і відпочинку, багато в чому залежить й успішне складання іспитів, і збере­ження здоров’я. Медики не рекомендують у цей період змінювати звичайний режим дня. День мас починатися з ранкової гімнастики. Фізична зарядка в період напруженої розумової праці, коли денна рухова активність значно знижена, особливо необхідна.

За підручники й конспекти краще сідати вдень, коли працездатність найбільш висока. Після сні­данку потрібно відразу ж приступати до занять. Краще починати о 8.30 і робити перерви для від­починку на 10-15 хвилин щогодини. Відпочинок має бути активним: стати, походити, зробити кіль­ка фізичних вправ, нескладну хатню роботу.

Після 2,5-3 годин роботи потрібно зробити три­валішу (20-30 хвилин) перерву для уживання їжі, після чого можна попрацювати ще години три. Потім обід і відпочинок — прогулянка на свіжому повітрі не менше двох годин або сон. А потім можна продовжувати роботу ще протя­гом двох-трьох годин.

Деякі вважають, що музика, шум, розмови не за­важають їм під час занять. Але це не так. Стом­лення в цьому випадку наступає значно швид­ше. Продуктивна розумова діяльність можлива тільки в умовах тиші.

Бажано уникати перегляду відеофільмів і теле­передач, гри в шахи, читання художньої літера­тури, тому що вони збільшують і без того велике розумове навантаження.

Під час іспитів потрібно спати не менш 9 го­дин. Щоб краще підготуватися до іспитів, діти часто недосипають, займаються ввечері й навіть уночі, підтриму­ючи себе міцним чаєм або кавою. Цього робити в жодному разі не можна. Нічні заняття неефек­тивні, виснажу­ють нервову систему и призводять до сонливого стану. Після безсонної ночі важко буде продовжу­вати роботу, виникає бажання спочатку виспа­тися, а отже, втратити час, коли працездатність висока. Спати потрібно з відкритою кватиркою або вікном. Це забезпечить повноцінний відпо­чинок і відновить працездатність.

Для збереження сил і підвищення працездатнос­ті потрібно організувати правильне харчування. Не можна займатися на голодний шлунок. Треба їсти овочі й фрукти.

Деякі школярі, щоб не хвилюватися, приймають перед іспитами транквілізатори. Дарма! Таблетка може завадити, тому що знижує увагу й пам’ять. Та й чи варто взагалі уникати справжнього пере­декзаменаційного хвилювання, адже відомо, що воно мобілізує сховані резерви організму, підви­щує його можливості!

Напередодні іспиту краще припинити заняття в середині дня. Вчасно лягти спати й добре ви­спатися, щоб прийти на іспит з ясною головою й гарною пам’яттю.

Зранку рекомендується зробити всі звичайні гігі­єнічні процедури, потім залишок часу до почат­ку іспиту погуляти на свіжому повітрі й коротко повторити навчальний матеріал. Усе це створить необхідний робочий настрій.

На іспит потрібно прийти точно в призначений час, не треба приходити заздалегідь, тому що очікування виснажливіше для нервової системи, ніж сам іспит. Після складання одного іспиту не варто відразу ж починати підготовку до наступ­ного. Залишок екзаменаційного дня — час для розрядки, для зняття напруження, відновлення зниженої працездатності.

Стабілізація емоційного стану

Життя сучасних дітей переповнене емоційними навантаженнями, що у несприятливих, стресогенних обставинах може спричинити психологічні зриви. На жаль, в останні роки школярі не стають здоровішими: до десятого класу близько половини дітей мають відхилення в розвитку нервової систе­ми, у підлітків переважають високий рівень три­вожності й переживання емоційного дискомфорту, агресивність і конфліктність поведінки, знижене оптимістичне сприйняття майбутнього.

Механізм фрустрації діє досить просто, але не­вблаганно. Спочатку виникає стресова ситуа­ція, що призводить до перенапруги нервової системи, а потім ця напруга «б’є» по організ­му. У підсумку — гіпертонічна хвороба, стено­кардія, інфаркт міокарда, крововилив у мозок, виразка шлунка, бронхіальна астма, екземи, гіпертиреоз, діабет та інші хвороби. Словом, психогенні фактори захворювань занадто сер­йозні, щоб ставитися до них безвідповідально. Так що ж робити? Як уникнути перенапружен­ня нервової системи?

Зазвичай логіка міркувань така: оскільки повніс­тю уникнути нервових перевантажень не можна й важко виключити вплив стресів на наш орга­нізм, то знімати напруження треба (через брак кращого) медикаментами. Транквілізатори ста­ли звичними засобами, щоб «заспокоїтися». Ре­зультат сумний: у міру звикання до них потрібна дедалі більша доза. Насправді набагато простіше використовувати прості заповіді психогігієни, які допоможуть вам зняти нервове напруження, не уживаючи ліки.

Перше. Навчіться скидати напруження — мит­тєво розслаблюватися. Для цього треба опанува­ти навичкам; аутотренінгу, з якими ви можете ознайомитися в численних посібниках.

Друге. Давайте відпочинок своїй нервовій сис­темі. Запам’ятаєте: добре працює лише той, хто добре відпочиває. Кращий відпочинок для нерво­вої системи — сон, у тому числі й короткочасний денний (від 5 до ЗО хвилин). Спробуйте замість традиційної чашки кави практикувати напівдрі­моту, легкий сон. Ефект уразить вас. В ідеалі наприкінці кожної години роботи потрібно від­почити 2-5 хвилин.

Третє. Відкидайте неприємні емоції, заміню­ючи їх приємними. Зробити це важко. Психо­лог К. С. Станіславський стверджував, що по­чуттям не можна наказати, але почуття можна «виманити». Техніка «виманювання» може бути різноманітною. Наприклад, спробуйте зусил­лям волі переключити увагу й думки на пред­мети, які звичайно викликають у вас позитивні емоції.

Такі основні заповіді психогігієни. Усвідомити їх — зробити перший крок на шляху управлін­ня своєю нервовою системою.

Важливим резервом у стабілізації свого емоцій­ного стану в будь-якої людини є вдосконалюван­ня дихання. Як не дивно це звучить, але далеко не всі люди, навіть навчені життєвим досвідом, уміють правильно дихати.

Згадайте, як по-різному дихає людина в різних ситуаціях: під час сну, важкої роботи або підйо­му в гору, коли вона розгнівана або переляка­на, коли весела або засумувала. Порушення ди­хання залежить від внутрішньо­го настрою людини, отже, упорядковане дихання має впливати на емоційний стан.

Як відомо, дихальні шляхи мають безліч нер­вових закінчень. Установлено, що фаза вдиху збуджує симпатичний нерв, що активізує ро­боту внутрішніх органів, а фаза видиху впли­ває на блукаючий нерв, що робить гальмуючий вплив. У дихальній гімнастиці існують поняття заспокійливого й мобілізуючого дихання. За­спокійливим буде таке дихання, за якого ви­дих майже у два рази довше вдиху. При мобілізуючому — після вдиху затримується подих. Заспокійливий подих корисно використовувати для того, щоб погасити надлишкове збуджен­ня. У випадку сильної нервової напруги перед початком іспиту потрібно зробити вдих і потім глибокий видих — удвічі довше вдиху. Такий спосіб ритмічного дихання допоможе зняти не тільки «передстартове» хвилювання, але й на­пруження після стресу, допоможе розслабити­ся перед сном. Мобілізуюче дихання допомагає подолати млявість і сонливість при стомленні, сприяє швидкому переходу від сну до пильну­вання, активізує увагу.

Важливим кроком до успіху на іспиті є психоло­гічна установка на успіх, абсолютна впевненість у тім, що мета буде досягнута. Необхідно нала­штувати дітей на успіх.

Відомо, що одна з причин, що заважає тривожним дітям результативно виконати завдання, полягає в тому, що вони більшою мірою зосереджені не на виконанні конкретної діяльності, а на тому, які наслідки їхньої невдачі в цій діяльності. Тому неефективно ставити перед дитиною мету типу «Ти повинен одержати відмінну оцінку» або «Ти повинен відповісти, будь-що-будь», краще сфор­мулювати її конкретно: «Ти зможеш упоратися із цим завданням».

Невеликим і простим прийомом саморегуляції емоційного стану може слугувати спосіб «пора­хувати до десяти, перш ніж почати діяти».

Увечері запам’ятовуйте, ранком повторюйте

Щоб краще запам’ятати матеріал до іспитів, необхідне постійне тренування пам’яті. Виді­літь для цього хоча б 20-25 хвилин на день. Урахуйте, що продуктивність запам’ятовування змінюється протягом дня. Пам’ять найкраща між 8 і 12 годинами. Потім продуктивність запам’ятовування починає поступово знижува­тися, а з 17 години знову повільно росте й при відсутності значного стомлення досягає високого рівня у вечірній час (приблизно до 19 години).

Зрозуміло, що абсолютно все запам’ятати немож­ливо. Тому з потоку інформації необхідно вибра­ти найбільш істотне. Вирішивши для себе, яка саме інформація вам необхідна, чітко сформу­люйте пізнавальну мету. Наприклад: «Хочу зна­ти, хто є архітектором будинку Великого театру. Які ще будинки належать цьому архітектору?» Варто розв’язувати більше завдань і виконувати практичні вправи з використанням тієї інформа­ції, яку необхідно запам’ятати.

Важливою умовою того, щоб інформація запа­м’яталася швидко й надовго, є наявність інте­ресу до неї. Намагайтеся розширювати свій кругозір. Чим більше людина знає, тим краще запам’ятовує. Процес засвоєння й відтворення інформації залежить від концентрації уваги. Ува­га — це різець пам’яті: чим вона гостріше, тим глибші сліди залишає.

Велике значення для запам’ятовування мають наші почуття й емоції. Намагайтеся надавати матеріалу, що запам’ятовується, емоційне забарв­лення, викликаючи в себе певні почуття. Інформа­ція, що вам байдужа, погано запам’ятовується.

Неодмінною умовою гарного запам’ятовування є розуміння того, що треба засвоїти. Добре запам’ятовується те, що зрозуміло. Усі закони, правила, формули спочатку мають бути зрозу­мілі й лише після цього їх можна заучувати дослівно.

Ефект запам’ятовування залежить від характе­ру інформації, і насамперед від вашої активності й самостійності при її засвоєнні. Психічна актив­ність проявляється в порівнянні, протиставлен­ні, аналізі, синтезі, узагальненні досліджувано­го матеріалу. Матеріал варто уявляти, одночасно перевіряючи якість запам’ятовування. Під час засвоєння понять необхідно прагнути до влас­них формулювань.

Запам’ятовування стає успішним за наявності за­пасу знань, що є базовою основою нових знань. Збагнення нового приносить гарні плоди, коли його можна зрівняти зі старим минулим досвідом.

Дуже важливо при­діляти увагу орга­нізації своєї праці й відпочинку. Най­доцільніше збли­зити момент пер­шого повторення матеріалу й мо­мент його первин­ного сприйняття. Таке зближення запобігає забуван­ню. Якщо отримана інформація не використо­вується протягом трьох днів, то 70 % її забува­ється.

Починати запам’ятовувати матеріал треба із са­мого важкого розділу, намагаючись відокремити головне від другорядного.

Запам’ятовуванню сприяють виписки із прочита­ного, подання інформації у вигляді схеми, опор­них сигналів, промовляння про себе й уголос, за допомогою рухів і за допомогою асоціацій. Кож­ний може винайти свій власний, унікальний спо­сіб повторення матеріалу.

Дуже корисно складати плани конкретних тем і тримати їх у думках, а не зазубрювати всю тему повністю «від» і «до». Можна навіть ре­комендувати писати шпаргалки у вигляді ко­роткого, тезового викладу матеріалу. Але, за­хопившись цими процесами, не забудьте, ідучи на іспит, залишити продукти своєї творчості вдома.

Результат запам’ятовування залежить від інди­відуальних особливостей людини, а також від режиму діяльності. У деяких завчання найбіль­ше продуктивно увечері, в інших — зранку. Найменш ефективне завчання вдень. Доціль­ніше всього запам’ятовувати ввечері й повто­рювати на наступний ранок. Великий матеріал краще ділити на невеликі групи.

Корисно ставити перед собою такі завдання на запам’ятовування, які трохи перевищують ваші можливості. Кажуть, що правильно забути — на­половину згадати. У цьому випадку добре вико­ристовувати метод асоціацій, тобто встановлю­вати зв’язок матеріалу, що запам’ятовується, з будь-якою подією, ситуацією тощо.

Запам’ятовування залежить від особливостей темпераменту й характеру людини. Так, хо­лерики швидко запам’ятовують, але швидко й забувають. А флегматики, навпаки, повільно запам’ятовують, але пам’ятають довго. Кращі помічники пам’яті — дисциплінованість й ор­ганізованість. Запам’ятовування — це праця, і праця нелегка. Тому важливою умовою засво­єння матеріалу є наполегливість і завзятість у роботі, уміння не зупинятися на півдорозі, а домагатися повного й міцного запам’ято­вування.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *